«Могла купити квартиру, але зійшла на Еверест»: інтерв’ю з чернівчанкою Оленою Карловою
У квітні професорка з Чернівців Олена Карлова піднялась на Еверест. На рахунку жінки вже 7 вершин, з них — 3 восьмитисячники. В інтервʼю Карлова розповіла про свою підготовку до сходження, скільки їй вартувала ескпедиція та виклики, які чекали на шляху.
«В Інстаграмі всі зазвичай викладають фото зі сходження на Еверест. На них вони такі обвітрені, страшні — найстрашніші треба вибирати і викладати. І писати «Це було жахливо, я сьогодні ледь не помер». Коли люди це читають, їх це приваблює. А завтра треба написати «ще гірший день, ледь не вмер», — емоційно згадує експедицію Олена Карлова.
— Якщо говорити про три восьмитисячники, до якого з них ви розпочали підготовку, саме до Евересту готувалися?
— Готувалась до Макалу, яка є п’ятою за висотою горою світу, я сходила ще рік тому. До цього сходження я готувалася самостійно, в основному це був біг, плавання, велосипед, тобто такі кардіотренування, які ти можеш робити самостійно, без тренера. Після Макали я відчула, що мені бракує розвитку мʼязів та силових тренувань, потрібен тренер. Тоді я звернулася до Володимира в «SPORTdep.» і вони погодилися, це було для мене дуже приємно і знаковою.
— А як Ви познайомились з тренером?
— Я бігала в парку і Володимир мене наздогнав. Ми були до цього знайомі, бо в нас є спільні знайомі, які ходять в гори. Одного разу ми поїхали разом полазити по замерзлих водоспадах, там ми познайомились трохи ближче і я дізналась, що він тренер. Після цього ми більше ми не спілкувались і от він мене наздогнав і більше не відставав. Я спитала, чи можемо ми разом тренуватися, він погодився, за що я дуже йому вдячна. Ми тренувалися 7 місяців і мені цього вистачило, хоча можливо рік було би краще. Я була єдиною з групи з 12 людей, в кого не було жодної кріпатури після сходження на Еверест. Я насправді почувалася чудово і у мене була найкраща фізична підготовка.
— «Ми тепер можемо підготувати будь-кого і до будь-чого, хоча цього часу недостатньо. Проте як показала практика, Олена почувала себе дуже добре, у вазі нічого не втратила, з якою вагою пішла, з тією ж повернулася. Як на мене, це найкращий результат, який тільки міг бути», — каже тренер Олени, представник спортивного клубу «SPORTdep.» Володимир Сиротюк.
— Як відбувалось сходження? Ви взаємодіяли з людьми, які з Вами підіймались?
— Цього року на Еверест було видано 492 перміти (*дозволи) з усього світу, люди з’їхались для того, щоб спробувати свої сили. З усіма ними ти не взаємодієш звісно, тому що це різні агенції, з різних країн. Але зі своєю групою ми спілкувались, зі мною були представники 7-8 країн, включаючи Мальту, В’єтнам, Люксембург, Польщу, Канаду, Сполучені Штати Америки і так далі.
Ми підтримували звʼязок. Ти не просив, але ці люди півтора місяці — твої сусіди. Але найбільшу роботу виконують шерпи — місцеві, професійні скелелази та альпіністи. Вони несуть основну частину спорядження і вже під час самого сходження в тебе є напарник, ти з ним ідеш один-на-один. Він допомагає тобі, спостерігає за тобою від початку трекінгу і до самого сходження. Дивлячись на твої фізичні можливості, тобі пропонують більш швидкого напарника, повільнішого, старшого чи молодшого.
— Чи був момент, коли здавалось, що не вдасться?
— Так, був такий момент, він тривав чотири дні. Нам розповіли, що є льодопад Кхумбу, дуже небезпечна ділянка, через яку треба провести маршрут на Еверест мотузками. Він кожного року змінюється, спеціальна команда прокладає маршрут. Цього року не вдавалося знайти зручний безпечний маршрут з огляду на те, що льодопад постійно рухається і брили льоду можуть впасти, коли під ними проходити. Сказали, що цього року дорогу не відкриють і всім майже 500 людям «до зустрічі через рік». Все-таки на п`ятий день, коли всі були у розпачі, дорогу відкрили.
— Скільки вартує піднятись на Еверест?
— Різні агенції пропонують різні ціни. Середня вартість сходження — 40-45 тисяч доларів (*понад 2 мільйони гривень). Я могла купити квартиру і сидіти в ній до старості. А так є що внукам розповісти.
— Які у Вас були враження, коли Ви розуміли, що ще один крок і будете на вершині?
— Напевно найкращим моментом було, коли я побачила на вершині Евересту молитовні непальські різнокольорові прапорці, вони там завжди лежать. Це було вночі, їх не дуже добре було видно, лише в світлі налобного ліхтарика. І тоді я зрозуміла, що цю вершину в мене вже ніхто не відбере.
Фото: Facebook/Olena Karlova